Я завжди була на рівні своєї сестри. Але все одно знала, що це не так! Так я боялась самотньості, боялась що одного дня зникнуть всі.Але мені здається, що щось проходить мимо мене: робота, щаслива сім'я, думки про коханого, щаслива в крузі друзів. Так важко перенести, що в когось є те, що тобі важко перенести. Мені гірко дивитись на те, що хтось має то, про що мрію я.Так не все є так. як хочу я.Але ж після цього всього, я ж матиму хоч щось.Біль, котра в мене постійно згасає, але не надовго…Хочу плакати! Рвати на собі волосся. Та все одно вірю! Хочу, щоб в один день все помінялося! Не завжди буде везти людям, котрі були колись щасливіші від мене.Я доб'юсь своєї цілі. І знатиму, що буду такою ж, як і всі мої близькі.

Інколи доводилось, проходити через труднощі. Але я все одно вірила, що одного разу мені все ж таки пощастить.Тому, я вірю і знаю, що щастя прийде. Тому треба за нього боротись.

Коли тобі боляче, то тоді тобі хочеться здатись, згадати всі болі, які тобі спричинили ,, задуматись, над тим який ти!)але так важко на душі, особливо коли хочеш признатись своїй половинці, про болі які ти спричиняєш… Хочеться стрибнути вглиб океану і зникнути з життя людей, котрі тебе ненавидять.Але ти ж цього не зробиш, тому що скажеш що не здаєшся! Ну так, буває зрідка. Алі ці моменти попереджують тобі про щось — незабутнє.

Дощ на всю ніч з вікна, а я сиджу в сльозах знову одна… Світла немає давно в моїй душі… Скажи навіщо шукаю тебе скрізь? Не вистачає мені тепла твого, що не замінить ніколи ніхто, погляду глибоких зелених очей, красивих слів, як пам'ятаєш в перший раз.

 

 

В кожної людини є свій секретик. В ньому ховається правда. Та правда лише зацікавлює, але насправді хочеться щоб ви зацікавились людиною. А не її секретом! Важко довіритись людині, котра вас не цінує. Але вважає це правильним.Можливо, дійсно!Є на світі людина, котра полюбить вас дійсно такими якими ви є. Не змінюйтесь заради тих, хто вас зневажає.Бо тільки люблячі люди, і їхнє щире серце допоже вам у будь-якій нагоді.

Більшого щастя на Землі нема. Ти можеш вдавати, що тобі на когось просто начхати. Але все одно більшого щастя в життя знайдеш. Ти нібито чогось чекаєш хочеш, щоб людство звернуло на тебе увагу.Мрія — це єдине чим живуть люди. Вони мріють про своє щастя.Але іноді здається, що це не можливо. Можна не тільки сидіти в одному місці і мріяти, та вірити, а треба самотужки добиватись свого.

Я зрозуміла, як це боляче. Коли не маєш коханої людини, але любиш одного. А в пріколі тобі пишуть, я тебе люблю! То це боляче. Бо тільки ті слова можна почути від люблячої людини. А хочеться ридати у подушку, видирати на собі волосся. Але одне єдине ти знаєш, що то кого ти любиш, то ти йому не потрібна.