Приваблює хлопців не душа, Приваблює й не розум.Я дівчина, така хороша Напиши мені краще прозу.Краса — не головне в житті.А щастя світить нам з вікнаДумки мої, на вікні розмиті Бо тут проходила вона.І сльози, біль, страждання Бо сила не в красі, в душіВін не оцінив твого кохання.А сльози її перетворились в калюжі.Не будь байдужим, до неї підійди І Скажи прості словаА пам'ять її не стре твої слідиБо їй потрібен, тільки ти.Слова «прощай» не говориЗабудь минуле назавжди.Скажи прості слова, Слова любові і тепла.

я вважаю, що нам пора прощатись, бо від нашого спілкування нічого не залежитьскільки болі мені за все життя спричинили.Але тепер немає нічого гіршого, коли хлопці заставляють себе страждати, і говорять що та дівчина їм не потрібнавсе на світі відбувається з волі хлопців, саме вони вирішують як їм бути далі)а ми дівчата чекаємо,.бо віримо що ви прийдете

Я така як інші.Але все таки ми різні люди. Ми просто намагаємось змінитись, заради коханої людини. Але коли людина вчиться на своїх помилках, любить себе, коли робить так, що вважає правильним, то це — сильна людина. Є різні люди. Але коли дотриматись цих правил, ми дійсно станем іншою людиною для цього світу.

Краса, розум, привабливість вважаються найголовнішими речами для кожної людини.Але є такі речі, котрі людина не бачить, а відчуває. Це такі речі як — щирість, щедрість, доброта.У всіх нас виникає таке почуття гордості. Це те, що кожен хоче зробити себе гордим, тому, що боїться відчуженості. Ми люди, які готові боротись, добиватись того чого хочемо отримати. Але світ не тримається на наших правилах, він тримається на правилах Всевишнього.Найголовніше наше правило, йти на користь інших. Бо тільки так ми відчуваємо себе потрібними.

Не покидай мене, життя моєЯ жити хочу! Сміятись і радіти.Я боюсь у прірву впасти,І залишитись там навіки.Я люблю життя!І вірю як у Бога! Повір, до щастяє одна дорога.Доле моя, радість і утіхо! Ти єдине все, чим я живуЛюблю все, що належить мені, ітихоПо Землі іде.Я не хочу вмиратиЯ хочу жити! Я хочу любити, і не згасатиЗ людей моїх найрідніших, дорогих.

Сьогодні я зрозуміла одне, що коли ти чогось бажаєш, то ти того досягнеш, незважаючи на перепони які тобі не дають далі йти. Хочеться плакати коли болісно, хочеться плакати, бо щиро, хочеться плакати, бо щаслива.Іноді труднощі виникають тоді, коли ти вже майже доходиш до кінця. Але здаватись не потрібно. Бо лиш потрібно не тільки вірити, а й боротись. Це найголовніше пам'ятати!

Ніби щось пройшло незамітно. Так є щастя, і більшої радості не треба.Є душа, якою я живу.І серце, яким я люблю.Здавалося, що я така як ангел. Ніби тримаючись, за крила, лечу до своєї мети.Та ні, я просто біжу подалі від бід і гор'я.От так! Як пройде життя, ти не помітиш. А як скоро пройде момент дня, згадаєш дуже скоро.

Навіть, якщо в один момент в житті виходить неприємним. То не варто сильно хвилюватись! Так, можливо це боляче, але лише впевненість в собі це перенесе.Боляче від того, що тобі зраджують. Саме зрада, це найгірше, що може бути в житті. Боляче коли зраджують батьки, говорячи що ти їм не потріна. Боляче коли друзі міняють тебе, на більш нормальнішу і саму круту.Боляче коли зраджує коханий. Так саме через таке, людині не хочеться жити. Хочеться стрибнути з високої гори, втопитись, порізати вени, і т.д. Саме після цього люди, котрі колись не були в тобі впевнені, починають згадувати що ти їм потрібна, в самий непідходящий час. Це біль! Від якої здається, що не повернеться ніколи то, що було колись. Важко! Але не слід робити вигляд, що ви без тих людей не можете жити. Найбільше важче, зробити себе щасливішими ніж вони. І побачити в тому, заздрість! Так, саме це!